Пережити себе

Ні, до біса - не йду
по неписаних істин законах,
а чекаю в собі
на повернення голосу й сил.
На плечі без меча
спить небесна моя охорона,
притурковує мир,
на зап`ястях з наструнених жил
поривається пря.
На кайдани земного полону
перекований дзвін,
а початок дороги - копил.
Мов каплиця, чоло -
кам`яніє і серце холоне.
Залишається - крок
і зворушений зношенням пил.
Не вино - немовля
у колисці зеленого грона,
оповите теплом,
набирається крові та сил.
Язики шелестять -
заборони, чутки, забообони.
І нірвана, мов крук
на зап`ястях з наструнених жил
перескакує час
і спадає за обрій корона -
хтива сонячна мить,
де себе я ще раз пережив.

5 Січня 2009


Рецензии
Юрію, з Різдвом Христовим Вас вітаю,
та щастя й радощів бажаю!
Повітря лісного,
Співу дзвінкого,
І до цього усього,
Сто грамів міцного!!!

Сердечно, Тетяна

Татьяна Левицкая   06.01.2009 23:59     Заявить о нарушении
Дякую Тетяно,
Це приємно і Вам радості та щастя від Новонародженого Дива!

Юрий Лазирко   07.01.2009 01:10   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.