Здається, зовсім ще недавно,
Серця народжували сум.
Отак, немов діжа, тріщали,
Дві голови з печальних дум.
Не чули пісні гір, ні птаха,
Хоч розливались, голосні!..
В різних кінцях, як в одній хаті,
Печалі віддані, сумні.
Дві долі мить, оту, відчули
І на шляху, немов вода.
Любов запруди відштовхнула,
Ввійшла у душі - молода!..
... То ж обійшли вже разом горе,
Й щоб не змогло знов завітать -
Живем закохані обоє,
Щоб у любові помирать.
30.01.2008 р.
Невмируща любов
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109010303877
Свидетельство о публикации №109010303877
Рецензии