Притча

Зростив батько свого сина
За  невістку дбає.
Час в роках невтомно плине,
Вже й онука має.
Та не може отак довго,
Молодіти вічно.
Прийшла старість вже й до нього,
Того чоловіка.
Тисне віком як в лещатах,
Поруч, мов тінь, стала
І хвороба в його хаті,
Силоньку забрала...
... звісно, чути у кімнаті,
Старим, спертим духом.
Та не міг він зраду знати,
А тимпаче слухать...
... як не чемная невістка,
Щоб не бачить й тіні,
Щодня крутиь сину мізки: -
Ложи діда в  сінях!..
Доконала й положили,
У хліві старого.
Син звертається, служивий,
До синочка свого: -
Уже осінь наганяє,
Холодного духу.
Хай дідусь твій дбро знає,
Вкрий його кожухом!..
... через день йде по солому,
Зирк, а син ослухавсь!..
І на батечку старому
Тільки пів-кожуха!
Кликнув олуха він свого,
Тай почав хулити: -
Я ж звелів тобі дідуся,
Цілесеньким вкрити!..
... ти татусю мене знаєш,
Збагнув відірвати,
Бо як ти стареньким станеш,
Чим буду вкривати?!..
Остовпів татусь від жаху,
Жить всі в хаті стали.
Щоб і його, діти-птахи,
В ліжку доглядали...

              ***
... тих, хто притчу таку знає,
В дурні не пошиють.
Як сам стелииш,застеляєш,
Так й тебе покриють.

10.02.2005 р.