Долин оберiг
Дарувала мати, їм життєве поле...
Хоч діток багато, кожному своє.
Батенько від хати силу втілив долям,
Поленько здолати і життя земне.
Розлетілись діти різними шляхами,
Поленьком розквітлим - радували світ.
Лиш одна стежина зводила до мами
Й батьківська хатина з'єднувала рід...
...Виросли онуки у родиннім колі,
Потискають руки вже батьки батьків.
Хоч зима сивіє у старенькийх долях,
Весну в душу віють дітки-солов'ї...
...Стала полем мати, батько-промінь сонця,
Та до себе манить, святістю їх дім.
Хоч дітей багато, сяво у віконці,
Бо ж батьківська хата - долин оберіг.
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109010303527
Свидетельство о публикации №109010303527
Рецензии