А слова – вони живі.
Спочатку вони шепочуться між собою,
Потім кружляють навколо тебе,
То закручуючись у спіраль,
То стискаючи груди широким обручем,
І дрижать кришталево і сумно
Десь на рівні вилиці.
Потім ти здаєшся,
І починаєш малювати їхні форми.
Олівець тремтить від нетерпіння,
А ти слухаєш малиново-рожевий дзвін,
І вже боїшся пропустити хоча б слово!..
А потім,-
Ні, не читай!
Бо слова оживуть,
Увірвуться в твоє життя,
Затоплять собою реальність,
Втягнуть у каламутну коловерть свідомість, -
І ось, ти цілком у їх владі.
Остерігайся! Вони можуть
Винести тебе у бурхливе море!
Вони можуть викинути тебе
На гострі скелі;
Слова – то шалений потік!
…Скажи мені, чи є можливість
Опиратися словам?!
А слова вони жив
© Copyright: Юлия Лукьянова, 2008
Свидетельство о публикации №108122803755
Свидетельство о публикации №108122803755
Рецензии