Золотокоса, блакитноока,
Мудрості повна сивих віків,
Вона блукала, мов зачарована...
Солодка Даруся наших днів.
Вона могла б багато сказати,
Таїну життя розкрила б усім.
Але може лише мовчати,
Бо вірить лише собі...
Вона вмирала від голоду,
У концтаборах страждала за всіх.
Її розпинали, тягли за волосся,
Як причинну підіймали на сміх...
А вона гордо, достойно ішла,
Мов Ярославна. В кайданах своїх
Благородно хрест свій несла,
Небо благаючи за людей усіх.
І воскреслая зараз і чиста,
Але змучена трохи і справді свята,
Україна моя нерозтерзана
Буде жити у наших серцях!
* "Солодка Даруся" - драма Марії Матіос, яка отримала
Шевченківську літературну премію
Солодка Даруся наших днiв
© Copyright: Серенити Флавия, 2008
Свидетельство о публикации №108122704149
Свидетельство о публикации №108122704149
Рецензии