Збережемо...

Ось радіє дітвора:
Ой зима! Зима! Зима!
Хуртовина, холод, сміх...
Стало радісно для всіх.

Вітер віє у шибки,
Стало тихо навкруги.
Візерунками на вікнах
Вимальовує мороз
Гордовиті зими примхи:
Тут і стежка, і обоз.

Раптом тихо і непевно
Щось стукоче у вікно.
Сподіватися даремно -
Не почує це ніхто...

Це знадвору підвіконня,
А на ньому - горобець.
Їсти хоче, сіромаха...
Він втомився, дуже змерз.

І стрибає він по снігу,
І стукоче у вікно -
Може хтось підкине крихту?
Їсти хочеться давно...

Влітку гарно жити всім!
І веселий горобець
Нищив підлих шкідників.

Він приніс природі користь!
І людині заодно.
То за що ж він мерзне зараз?
Їсти хочеться давно...

Розчепірив своє пір'я,
Щоб зігрітись хоч на мить.
І стрибає на подвір'я -
Крихту знайде та поїсть?

Та нема ані крихтинки -
Лише білий сніг навкруг...
З неба падають сніжинки...
Горобець майже задуб.

Він знесилений, втомився...
І голівоньку втягнув.
І за що він поплатився?
Все погане вже забув...

Гасне світло, замерзає...
Тиша. Холод навкруги.
Він потроху забуває -
Як, чому, які птахи...

Раптом хтось бере на руки
Бідолашне пташеня...
Гріє, гладить і годує -
Знову жевріє життя!

Та десь є іще пташки,
Для яких нема надії.
Вітер віє у шибки,
Сніг замів усі їх мрії...

Тож давайте нагодуєм,
Збережемо всіх птахів.
Годівниць багато зробим -
Кожен з них щоб попоїв!

А тоді вже влітку й осінь,
А можливо й навесні
Ми почуєм спів і користь,
Що принесли нам птахи!

* Вірш отримав призове місце у конкурсі
"Збережемо та нагодуємо птахів", 2008 р.