Это стихотворение посвящается всем мамам. Моя мама, слава Господу Богу, жива и здорова. Я желаю ей и всем другим мамам подольше жить на этом свете.
Як часто згадаєм у зрілі літа
Порепані мамині руки,
Цей спогад в дитинство назад поверта.
Вернутись, хай щезне розлука.
Втрачаємо ми найдорожчий свій скарб
І лише тоді розумієм, що мати
Від себе шматок відривала без скарг
Щоб нам, своїм дітям, його віддавати.
А дехто і в літні, вже зрілі роки
Соромиться рук цих натруджених, милих,
Хоч сила незрима цієї руки
Нас твердо по шляху життєвім водила.
Обов’язок найголовніший в житті -
Цій рідній людині подяку складати.
Нам треба своїх матерів берегти
І треба навчитися їх шанувати.
1985.
Бережiть матерiв
© Copyright: Валентина Толошная, 2008
Свидетельство о публикации №108122101545
Свидетельство о публикации №108122101545
Рецензии
