***

               Наталі Лобас

Всі співучасники, –
І той, що посміхається потай.
Глибина людини?
Лезо, куля навиліт.

Існують речі, котрі я не називав, –
Навіщо?
Я розкладаюсь. А з мене народжується
Каміння.

Приходить хтось і зі спини вітається.
Відчуваю свою мізерність,
Коли він хоче стримати посмішку.
Боячись самого себе.


Рецензии