Барбариски твоїх вуст
залишили солодкий відбиток.
Я його ще довго в собі триматиму,
повертаючись раз по раз до нього.
Це було на початку наших веселих зустрічей.
Ми сміялися. Розчинялися один в одному
і у просторі. Байдуже,що потім важко було зосереджувати
себе знову в реальності. Ми намагалися
не думати наперед про старості
свої. І чиїсь-там слабкості
ми сприймали аж надто поблажливо -
коли насмерть топились в своїх.
Зустрічаю тебе після спогадів,
після згустків ночей задушених
(як вердикт — механічна асфікція),
після частого до сну змушення.
Поцілунок видає з головою -
в тобі теж відбувались роздвоєння.
Як полин — віддає гіркотою,
і душі методичним споєнням:
пустотою, цинічністю, скепсисом
І якоюсь старшною бідою.
на двох
© Copyright: Френия Шизо, 2008
Свидетельство о публикации №108121302591
Свидетельство о публикации №108121302591
Рецензии
