Наколка
А на вітрилах зріють каплі поту,
Трояндною пелюсткою земля
У обрій залізає, мов скорбота.
Її межа з водою, як батіг,
Рівненько, навпростець, поблідлим шрамом,
Одним кінцем, мов лащиться до ніг,
Видніється стежиною до храму.
Кортежем хвилі омивають стан:
Анелія, а може Амеліта?
Назвіть самі, я все дарую вам,
Аж до серця дійшла журба за літом.
Пірне мій корабель…, – то я пірну…
Літати в хвилях – вчимося обидва,
Ескадрою торкнемо снів струну…
Чи знає хто, чом імені не видно?...
І я читав про рибоньку одну...
Свидетельство о публикации №108120502396
Мое мнение всем известно, с уважением.
Молчанов Виталий Митрофанович 18.02.2009 17:17 Заявить о нарушении
Зайди на Поэтический Калейдоскоп - увидишь какая организованная команда в Игру пришла, правда стихи у них слабоваты...
Шут с ними, всего тебе доброго! Подумаю, и завтра тебе отпишу.
Жму руку - Виталий.
Молчанов Виталий Митрофанович 18.02.2009 22:59 Заявить о нарушении
КнИкСеН!
Вероника Маврикиевна 30.01.2011 15:51 Заявить о нарушении
Вы мне льстите, это стихотворение не Эксквемелина...:)
Это же Лабиринт, Вы забыли?
Виталия Митрофановича мы приглашали, но он, к сожалению, отказался....:)
С уважением,
Виталий Будашко 30.01.2011 20:50 Заявить о нарушении