Помаранчева св ча
Палає перед образом мадони...
Розгублено доносить вітер дзвони,
Немов стидається, що з ними не помчав...
Мов сльози Богоматері, роса
Виблискує в сріблястім павутинні...
О Господи, хіба ж ми в тому винні,
Що не минала нас лиха коса?
А небо плаче й з висоти вивча
Затоптані в багно святі людські надії...
Як символ неприборканої мрії
Палає помаранчева свіча!
Свидетельство о публикации №108120501164