*
Білий птах навмання
Б'ється в шибку і пір'я ламає.
Лиш клекоче, крізь темінь,
Неначе благає :"Кохай!"
Через сумнів луна
Шлях до серця
Тобі прокладає,
Крізь поверхню дзеркал,
До зірок, де самотності край.
І крихке,мов кришталь,
Розлетілось на друзки кохання.
Скалки в серце уп'ялись,
Сльоза витіка через край...
Я в долонях твоїх
Своє серце на згадку лишаю,
Лиш блукає відлуння:
"Мене не забудь,
Пам'ятай!"
2.12.2008
Щиро дякую за поміч Лесі Романчук.
Вiдлуння
© Copyright: Ника Вербинская, 2008
Свидетельство о публикации №108120202210
Свидетельство о публикации №108120202210
Рецензии
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.