Майстер

Я вірю лише в те, про що пишу.
У відображення своїх таємних мрій.
Та відповіді в Бога не прошу.
Дивлюся в далечінь своїх надій.

Я не шукаю більше щастя між зірок.
Я досконалістю явилася життю.
Життя – це ти, і мій до тебе крок...
Я можу написать про це статтю..

Я в сподіванні поховаю свій талант.
Чи правильну ціну назвала мені доля?
На віки я у неї арештант...
Чи відповідні роздала вона нам ролі?!

Чи правильно вважаю, що тепер,
Кохання я пізнала досконало?
Одна матерія з однакових ідей
Не може існувати в різних станах.

Аналізую перепони всіх блукань,
Від початкового нестриманого току.
До темних плям на сповіді кохань...
У непостійних та зрадливих порах року.

Порожній твій престол у всіх подіях.
І посох той ти не тримав в руках.
Часи в минулому, переконання в мріях.
Чи віднайдеться правди в тих думках?

Я пізнавала се життя у теплих митях.
У спалаху вогню, у цвіті айстр.
Вже на кордоні постає із нього витяг.
Як із картини вимальовується майстер.