Забудь усе і просто мрій
В часи непевності й надій,
В часи, коли страшна імла
Всесвітнє світло подола.
І у небес височині
Іскрій, немов зірки ясні,
І світла промінь не гаси –
У серці вірно пронеси!
Дощем із манної крупи
Гріховну землю окропи,
На пустирі збудуй свій храм
На заздрість підлим ворогам.
Рятуєш душу від пожеж,
А сам не знаєш, що живеш
Лише для ранків і ночей –
Й омана враз спаде з очей.
Твоя загибель – у тобі,
У вічних каятті й журбі,
Забудь світ люті і образ,
Й життя відновиться нараз.
Лиш той навчиться дихать знов,
Хто в серці виростить любов,
І зрозуміє сенс буття –
Нам треба жити для життя.
Забудь усе просто мр й
© Copyright: Марина Лейко, 2008
Свидетельство о публикации №108112204472
Свидетельство о публикации №108112204472
Рецензии