Небо закрий мене від куль,
Бо я так прагну їх знайти.
Люди візміть мої окуляри
Подивіться, куда ми прийшли.
Сонце спалили і не стало світла,
В темряві гинуть наші думки.
І всі хотіли піти туди, -
Де є вони, де є вони!
Є люди вільні і щасливі!
Гроші залиш свої при собі, -
Ти душу не купишь на них.
Намалюй себе таким, як ти є
І вірішуй, куди тобі йти.
Бога візьми з собою в думках,
Не думай як буде, відчувай те, що є.
І десь біля моря у синіх пісках
Ти будешь знати, що є вони!
Люди
© Copyright: Константин Кондратюк, 2008
Свидетельство о публикации №108112203700
Свидетельство о публикации №108112203700
Рецензии