Я ковтаю образу - образа ковтає мене,
Ми єднаємось в болісно - несповідимих сполуках,
Ця дошкульна алхімія має свій власний тунель,
Де у нетрях безглуздя із глуздом намацує злуку.
І вив*ялює душу, що рветься з гіркої ропи,
І пульсуючи в скронях, очима виходить назовні,
Росомахою кра;деться, сумніву в*яже снопи,
Виростає зі скиби у кулю як місяць у повні.
Я ковтаю образу - образа ковтає мене,
Ми тепер живемо тет-а-тет, я забула вже де я,
Я її проклинаю, не хочу, нена;виджу, не…
Ми лишились удвох. Я й образа - Ясон і Медея.
Образа
© Copyright: Наталя Терещенко, 2008
Свидетельство о публикации №108111900176
Свидетельство о публикации №108111900176
Рецензии
Наталя, я сама відчула образу, читаючи Ваш вірш.
Так Ви образно описали це відчуття. Кожне слово виважено
настільки, наскільки це можливо. Неповторність рими
та нестандартна уява просто чарують.
З повагою та теплом,
Тетяна
Татьяна Левицкая 21.11.2008 13:40 • Заявить о нарушении
Так Ви образно описали це відчуття. Кожне слово виважено
настільки, наскільки це можливо. Неповторність рими
та нестандартна уява просто чарують.
З повагою та теплом,
Тетяна
Татьяна Левицкая 21.11.2008 13:40 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.