Спокута

Вона як мармур в темній ніші
В склепінні із моїх думок,
Де в темряві летючі миші
З маленьких тіл сплели вінок.

І на оголені їй плечі
Лягають тіні кажанів.
Вони як вісники предтечі
Її небачених ще снів.

Напевне, очі так похмурі
До тіла тягнуться її,
Як дивні тіні до скульптури
У цій підземній течії

Де я там до ченця подібний
Співаю їй спокути гімни.


Рецензии
Тобто і грішите і зразу ж каєтесь?

Дякую-дякую Вам.
Приємно читати такі рядки.

Порцеляна   18.11.2008 22:46     Заявить о нарушении
Ну що ж, тоді мені прийдеться викладати тут твори на український мові, не думав що на російському сайти їх хтось помітить.

Руслан Строинский   18.11.2008 22:52   Заявить о нарушении
Я теж не чекала від цього сайту української поезії. А от вона тут є! і це прекрасно. І наскільки я зрозуміла - є багато людей, яким вона до вподоби. Тож виставляйте всі свої вірші, а ми насолоджуватимемося.

Порцеляна   19.11.2008 10:02   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.