Загублена, загублена ріка,
Напівжива, а може напівмертва...
У Господа узята напрокат,
Принесена дияволу у жертву
Колись глибока, а тепер мілка,
Колись прозора, а тепер незряча,
Понівечена долею ріка,
В якої не проситимуть пробачень.
Твій час минув, ти зникнеш у віках,
Ріки – римейка вже повік не буде,
Лиш сповідь трав солона та гірка
Та шерхіт плавнів і намулу груддя..
Кодима* – притока Південного Бугу, в минулому повноводна, судноплавна, де козаки потопили чимало турецьких суден. Нині майже не існує.
Кодимi
© Copyright: Наталя Терещенко, 2008
Свидетельство о публикации №108111703841
Свидетельство о публикации №108111703841
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
