Гетера

       ( Триптих )

       * * *

Одвічна музика сердець і тіл,
Коли вони співають, ніби скрипка...
Єднання торжество, як трепет крил...
Яке кохання дарувала жінка!

Вона - немов натягнута струна,
Тятива, що готова до двобою...
І вся - як чаша терпкого вина,
Як водоспад з цілющою водою...

І це вино пили і Олександр,
Божественний звитяжний полководець,
І Птолемей, в вінку із олеандр,
Що полюбляв гнучкі тіла наложниць.

В гетері стільки ніжності й краси!
І пластика, і грація, й постава...
Увічнити це в бронзі зміг Лісіпп -
Через віки про Таїс лине слава.


       * * *


Сплюндрована краса. Еллада впала...
Могутні і жорстокі орди Ксеркса!
Несуть загибель всім розбещені вандали,
Криваву тризну правлять на руїнах перси.

"Я відомщу!" - слова її пророчі
Ще довго пам'ятатимуть в Елладі.
У еллінів надією світились очі -
Ніщо на стане цій гетері на заваді!


       * * *

Палає Персеполіс без пощади...
Велична Таїс з факелом - богиня!
Натхненна месниця за згублену Елладу,
За розграбовані й розтоптані Афіни.

Гори, столице нелюдів жорстоких!
Зітлієш ти на попіл до світанку!
...Світ пам'ятатиме красуню синьооку
Тисячоліттями. Гетеру-афінянку...


жовтень-листопад, 2008