Яка ж ти, доленько, зрадлива...

Яка ж ти, доленько, зрадлива!
Було всього - падіння й злет...
Та я зуміла буть щаслива
і вперто рухалась вперед...

Приймаю як дарунок милий -
і спів, й печалі...Радість й біль...
Мене ти, доле, не зломила,
хоч лихо гнало звідусіль...

Вже коси вкриті сивиною,
а що було - те загуло...
Та я з душею молодою,
дарма, що в зморшках вже чоло!


листопад, 2008


Рецензии
Не рахуйте зморшки на чолі, Анечко. Час іде, на те немає ради, але ж не в цьому головне. правда? І навіть не в молодості душі. А в тому, що живемо. І недаремно живемо!
Гарна нова фотографія.
А що це за дерево на знимочці? Якась така екзотика! Цвіте так рясно і цікаво...

Леся Романчук   15.11.2008 22:17     Заявить о нарушении
Та біс з ними, тими зморшками! Всьому свій час...Я ніколи не кокетувала
з віком. А що душа молода, то я цьому тільки рада.
А фото зроблено в середині червня в Сан-Антоніо, штат Техас. Я стою під миртовим деревом. Суцвіттями воно нагадує бузок і буває різного кольору - білого,рожевого, бордо,червоного і малинового, як це.
Це не рідкість в Техасі. Поширений,як у нас на півдні акація.
:))))))

Анна Корниенко   16.11.2008 19:43   Заявить о нарушении