То скiльки

То скільки часу дихати на ладан,
в питаннях просто в лоб - знаходити себе?
Перекладаю рай, мов хрест, на плечі саду,
де листя згублене останньої балади
і вітер змін його, мов припутнів, гребе.

Як у молитвах розгубив небесне,
то голотеча на оглядини - як тут.
Не розпинатимуть і не воскресну,
та б`ють об Лету, серця повні, весла -
переганяють човен по бедламі в кут.

Вже бачу все, немов напився світу
і він в мені життям невичерпно тече.
І я його теплом аж до кісток прошитий,
перераховую на пальцях миті,
бо рай не перекладено з моїх плечей.

Щасливий той, у кого серце - храмом,
хто відчуває біль - і власний і чужий,
кого чекає не на небі мама -
де жорна - очі, де усе так само.
А як чекає там - то скільки того "жий".

14 Листопада 2008


Рецензии
Юріє, рада Вас бачити тут.
Колись зустрічались на Майстернях.

З повагою та дружніми поцілунками, Порцеляна

Порцеляна   18.11.2008 22:51     Заявить о нарушении
Вітаю, Порцеляно, Ваше обличчя виглядає мені знайомим.
А що сталося з ПМом - ви ще там?
З таким же дружнім поцілyнком,
Л.Ю. :)

Юрий Лазирко   20.11.2008 00:01   Заявить о нарушении
Декілька років я туди вже не забігала. Просто останнім часом щось більше російською мовою пишеться. Але намір повернутися туди є)))))))

Порцеляна   20.11.2008 13:53   Заявить о нарушении