Але т льк вона...

Майже кохана, майже потрібна,
Вона б’є в повітря що є в неї сили,
Сама не зважає на що вона здібна.
Хоче згадати – кого він зустрів:

 Ту, що весела чи ту, що красива?
Казала, писала, щоб не забув.
Усі його вади тихенько терпіла,
Щоб він намагався, щоб він повернув.

Вона все вважала провину своєю,
Гадала що виправить всі помилки.
Але залишилась вона однією,
І чутно лиш стукіт по ст;лу сльози.

Коли вже сама, вона зрозуміла:
Любов – це залежність, і цьому ціна
Сама самота і серце боліло…
Не знає ніхто - відчуває вона…


Рецензии