Вже не хвилює буденності плин,
Життя заростає болотним лататтям,
Бо гіркий солод червоних калин
Врізається в душу пекучим багаттям.
В леваді минулого все осяйне,
Що щиру юність струмом вражало,
Розбещено пестило, й горду мене
Цнотливо в вуста цілувало.
Вже не малюються на полотні
Ультрамарином заплакані грози.
І лише музика десь в глибині
Розбуркає приспані сльози.
Лише музика
© Copyright: Татьяна Левицкая, 2008
Свидетельство о публикации №108111201727
Свидетельство о публикации №108111201727
Рецензии
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
