Любовь моя, мой светлый лучик солнца
в стране, где больше осенью туманы...
Моя мечта, что шире океанов...
Звезда моя, что все затмила звезды...
С тобой теплей в холодном Заполярье,
под солнцем южным мерзну с одеялом...
Дякую Вам! Там, де є кохання у серці, відступають сором, гордість, самовпевненість, лишаються лише ніжність і бажання дарувати кохання. Та, на жаль, це не є цінністю
Вперше зустрічаю чоловіка з такою думкою... Звісно, були приклади з історіі...Та вони схожі на міф, на оспівування кохання як мрії... Реального не зустрічала з подібною думкою, гадала, вимерли з мамонтами. Виявляється, є! Приємно вражена!
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.