Афган Вiктору Длужнeвскому

Світлій памяті шепетівчанина
капітана Віктора Длужнєвського.

       Афган.

В бій рукопашний за Афган
Йшов сивий хлопець - капітан,
Та  час, мов вихор, біг мерщий...
Був дзвоник в пам'яті шкільний,
Галопом коник вороний,
З дитинства поскакав. Він свій...
А серед гір чекав капкан,
З ножем кремезний там душман.
Кому потрібен був Кабул?
Та літаків вантажних гул...
Та Брежнєв і Бабрак Кармаль,
На батьківських очах печаль...
Чекали рідного живим,
Та над землею плівся дим,
І подруга-красуня там,
Як було боляче сватам...
Не встиг, жаль, першим капітан,
Загинув від смертельних ран.
Не допоміг йому шпиталь,
Повсюди траурна вуаль...
За що? Кому потрібно це?
І мужнє в пам'яті лице...
Салют луна... Слова, слова...
Герой! Пишалася Москва...
Та знов між хмарами "тюльпан" -
В труні вже інший капітан...
Настирливий тривоги дзвін,
Аж біля хмар лунає він.
І плачуть верби... Та журба...
Та непотрібна боротьба.
Хто відповідь тут дасть мені?
Все пробігають мовчки дні,
І клятий - проклятий Афган -
Пропав без вісті капітан...

Автор Геннадій Сівак

28 червня 2002 року.
м. Шепетівка.