Вечір любов
трансформує в потребу.
Треби приймає
натомлене небо
Місяць повис у кошовці
на груші старезній
Суші забуто на лавочці
біля вокзалу
Залу втопили свічки
своїм світлом печальним
Чалить до пристані
утле суденце надії
Дії стриножує образ твій
в тьмяних дзеркалах
По галереї гуляють
портрети ожилі
Жили напружує пристрасть
притлумлена болем
Ґолем прийшов до віконця
і тихо скрибоче
Хочу сказати як палко
як ніжно кохала,
Але , НА ЖАЛЬ, не промовлю
НІКОЛИ...
NeverMore
© Copyright: Svyatoslav Synyavsky, 2008
Свидетельство о публикации №108102601265
Свидетельство о публикации №108102601265
Рецензии