Вкотре топчуть дощі полин,
що й гірчити за вітром нічим.
Милі мнуть пластилін і плин –
то росте, то біжить на віче.
А дорога – не приведи,
а як вже... – поклади на місце.
Ніби збігло все, крім води,
ніби збіглися прикрі вісті.
Кола біг – з горілиць-до-ниць,
перекручення, переходи.
І по в`язи добро криниць
та розмиті до пекла сходи.
Зупинилася ковила,
раптом впала і яр кістляво
доторкнувся чолом села
та з руки відпустив отаву.
Кинусь каменем навздогін –
пощо серцю у п`яти гнатись.
Не топчіте, дощі, полин,
бо вже нічим... Ось серце – нате!
23 Жовтня 2008
Дорога в дощ - Збiрка - Парасоля для дол
© Copyright: Юрий Лазирко, 2008
Свидетельство о публикации №108102400113
Свидетельство о публикации №108102400113
Рецензии
Дощ. Пар. Швидкість. - Вільям Тернер
http://scit.boom.ru/iskustvo/iskustvo_italii68.htm
гарний віршований пейзаж, от тілки проста метафора зозмоклої глини, чомусь обліпилася алітерацією - Милі мнуть пластилін і плин
і останнє мазохістичне - не зрозумів.
Кинусь каменем навздогін -
пощо серцю у п`яти гнатись.
Не топчіте, дощі, полин,
бо вже нічим... Ось серце - нате!
Тернер, обожнював стихію. Тілки не меланхолійну, а буйну.
Вітаю, Славко
Иван Славко 25.10.2008 00:47 • Заявить о нарушении
http://scit.boom.ru/iskustvo/iskustvo_italii68.htm
гарний віршований пейзаж, от тілки проста метафора зозмоклої глини, чомусь обліпилася алітерацією - Милі мнуть пластилін і плин
і останнє мазохістичне - не зрозумів.
Кинусь каменем навздогін -
пощо серцю у п`яти гнатись.
Не топчіте, дощі, полин,
бо вже нічим... Ось серце - нате!
Тернер, обожнював стихію. Тілки не меланхолійну, а буйну.
Вітаю, Славко
Иван Славко 25.10.2008 00:47 • Заявить о нарушении
Спасибі Славко, (вибачаюсь ніяк не второпаю Ви Славко чи Іван)
Цікавий лінк.
Остання строфа - ніби прихід до самого себе - бажання злитися зі стихією...
Я би так сказав...
Юрий Лазирко 25.10.2008 21:19 Заявить о нарушении
Цікавий лінк.
Остання строфа - ніби прихід до самого себе - бажання злитися зі стихією...
Я би так сказав...
Юрий Лазирко 25.10.2008 21:19 Заявить о нарушении
моє офіцій не повне ім"я: Сергієнко Іван-Вячеслав Олександрович, нар. в м. Києві, половину свідомого життя байдачив у Німеччині (Мюнхен) і в Австрії (Відень). Тепер знову в Києві. Таємниця подвійного імені розгадуєтся просто. Назвали Світським, а хрестили - церковним.
Иван Славко 26.10.2008 00:19 Заявить о нарушении
Иван Славко 26.10.2008 00:19 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.