Сльоза тріпоче, як навмисно,
Й торішнього уже не жаль.
Чия ж душа так променисто
Спалила полум’ям печаль.
Ті сльози вже не горе й смута,
Вони – перлини майбуття,
Не біль страждання і отрута
До млосності і забуття.
Ті сльози – легкі і прозорі,
Хоч ними дихати не звик.
Поглянь, вони, неначе в морі,
Втопили відчайдушний крик.
Сльози
© Copyright: Татьяна Левицкая, 2008
Свидетельство о публикации №108102302340
Свидетельство о публикации №108102302340
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
