Приїхав син з відпустки з України,
Гостинців від сестричок він привіз:
Мед, чорнобривці…Бачиш, рідний сину,
Що не ховаю я пекучих сліз…
Ті чорнобривці… Дідуся немає,
Та встиг він висіяти квіти навесні.
І той букетик серце горем крає…
Що батько з ним передає мені?
Привіт? Прощання? Хоче нагадати,
Що непомірної вини несу тягар?
Що я любов не вміла цінувати?
І що вона – найбільший Бога дар?
Так чорнобривці буйно квітували,
Аж до осінньої холодної пори
Від сонечка проміння нам збирали,
Голівки лагідно тягнули догори…
Не пригорнутись вже мені до мами
І батька не обняти, як колись…
І плаче серце, плаче до безтями:
Куди не гляну – чорнобривці скрізь…
Куди не гляну - чорнобривцi скрiзь...
© Copyright: Валентина Яроцкая, 2008
Свидетельство о публикации №108102000958
Свидетельство о публикации №108102000958
Рецензии
Валя, спасибо тебе, что зашла на огонёк. Рада видеть тебя.
Хорошего тебе настроения и отдыха летом!
Валентина Яроцкая 12.06.2016 02:26 Заявить о нарушении
Хорошего тебе настроения и отдыха летом!
Валентина Яроцкая 12.06.2016 02:26 Заявить о нарушении
Спасибо! Давно не видела почему-то тебя. Я, в общем-то, не очень часто сама здесь бываю.
С праздником тебя! Появляйся!))))
Валентина Яровая 12.06.2016 14:44 Заявить о нарушении
С праздником тебя! Появляйся!))))
Валентина Яровая 12.06.2016 14:44 Заявить о нарушении
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.