Десять років,
Важкі дні та ночі…
Пить не треба,
А душенька хоче!
Ой, Тарасе, завiщо страждаєш,
Більш за волю писати жадаєш!
Десять років
Важкої неволі…
Вік не знав би подібною долі.
Серце рветься, як струночка, туже,
По Украйні! Врятуй мене, друже!
Десять років
В жорстокій пустелі,
Це страшніше багнюки чи скелі.
Віють вітри, і в ніч не ночують!
Стилі души хіба ж чи почують?!
Десять років
І от – сиві вуса…
Жити треба,
Та пити – спокуса!
Що писати, як серце не в силі?
Граф с графиней за мене просили.
Десять років,
Все марно – хвороба…
Де ти, воля, навкруг тільки злоба!
Звинув, висох садок коло хати…
Так і вмер він, один, не жонатий.
31.05.06
Портрет поета Т. Г. Шевченко. И. Крамской
© Copyright: Владимир Котовский, 2008
Свидетельство о публикации №108101604722
Свидетельство о публикации №108101604722
Рецензии