11

Дивлюсь у вікно - ніч
Відкриваю - чую цвіркотіння цикад
Я замотую тебе у шарф і тягну за руку - у ніч
Ти не розумієш але не пручаєшся
Ми виходимо з темного затхлого під'їзду - прямуємо до поля
Йдемо доріжкою - дихання рівне
Я підіймаю очі - місяць у повні
Моє дихання стає уривчастим
я починаю нервово хапати повітря
Твоя грудна клітка навпаки - плавно здіймається і опускається
Ти дивишся прямо, очі у світлі місяця яскраво-зелені
я врізаюсь тобі в долоню холодними синіми пальцями
Ти повертаєш до мене голову і всміхаєшся...
я здригаюсь, ти - звір, заплющую очі на декілька секунд,
відкриваю - ти знов йдеш дивлячись перед себе...
Звертаєш на поле, заходимо у високу траву
Ти відпускаєш мою руку, час починає текти повільніше,
ти граційно падаєш на траву мов на перину -
я повторюю за тобою
За 15 хвилин третя. Лежимо, вдивляємось у небо.
Як ти змінився, невже змирився з моїми дивацтвами,
ти казав, що в мене не всі вдома,
але сьогодні ти повернувся - і наче вже нікого не чекаю...
Місяць світить просто на мене,
у чорних очах з'являються великі яскраві жовті плями,
світло протікає далі і прорізає мозок.
Моє тіло починає конвульсивно рухатись,
в очах гра тіней, горло стискається.
я знаходжу твою руку, стискаю так, що відчуваю, як по моїй починає
стікати приторно тепла кров
У голові - ти, із звіриним оскалом і зеленими очима,
навколо тебе витають тіні,
ти спокійно стоїш і всміхаєшся
Мене трусить, мені холодно, все більше, більше, більше...
Я відчуваю як кожна клітина мого мозку
нервово пульсує задаючи такт тілу
Твій сміх стає різким як удари медіатора,
я відчуваю, що за мить обірвусь як перетягнена струна
Звук лезом виривається з горла
Різко схоплююсь, тремтячими руками намацую цигарки,
закурюю - 3:01
В повітрі стійкий запах металу
Дивлюсь на свої руки, відчуваю як стікають струмки крові.
Струшую рукою - але там ні сліду
Повертаюсь до тебе - тебе нема...
Звісно нема, не було, тебе тут і не може бути...
Підіймаю очі - місяць у повні...