Де ти, синку?

Так переплуталось життя твоє,
Що ти не маєш вільної хвилинки
Нам з батьком сповістити де ти є...
То де ж ти загубивсь, єдиний синку?

Ми вже старі... Ми виростили всіх
У клопотах, у радості й печалі.
Та щастя там було... Й веселий сміх.
А зараз ти від нас все далі й далі...

Назавжди ти покинув отчий дім -
Покликали тебе морські дороги.
Буває всього на шляху отім -
Романтика й пригоди. І тривоги.

Які ж важкі твої морські путі!
Тисячі миль простерлися між нами.
Ти повернувсь. Й забув слова прості:
"Ну як тепер твоє здоров'я, мамо?"

О, знав би, синку,серце як болить!
Твоя байдужість - як залізне вістря...
Бо ти в чужий для нас поринув світ,
І там чомусь батькам немає місця...

Ти друзів розгубив. Із року в рік
Все дбаєш в дім, клопочешся достатком.
Ти показний і гарний чоловік,
Але, мабуть, так і не станеш батьком...

Ти вже давно живеш своїм життям -
У тім сплетінні правди і обману.
Та ти прозрієш... Буде каяття,
Що не жалів ти берегиню - маму...

...Нам випали на долю злі часи,
Коли йде за життя шалена битва.
У цьому світі згуби і краси
Тебе рятує мамина молитва.


жовтень, 2008