Дивитися вовком

Взяв немічний слід і голод поніс
уп`ястися в горло та подих роздерти.
Несуть мене лапи у лігво до смерті,
тримає й веде на побоїще ніс
холодний.

Путаною - шлях, а чорт - сутенер
у місячнім сяйві заплутує кроки,
видушує з тиші на травлення соки -
зніміє у них під іклами нерв
господній.

Кров з м`ясом - меню - була з молоком
і грала від страху та грілась від бігу.
Пропалено наскрізь - прогалини снігу,
мов кулю вдягли у біле трико
у водне.

Хустина небес, а сльози - кришталь.
В її капіляри, неначе у чаші,
любов наповняють корид отченаші -
на іклах об кість стирають емаль.
Як годні -

як голод притих - байдужим до ніг,
до мерзлої хниці та срібного блиску,
до пошуку голок та місяця-миски -
хлепчіть звідти час - він вас оберіг
сьогодні.

9 Жовтня 2008


Рецензии
Вовчик, попри його злючу агресивність, все одно милий.
Біле трико кулі, пропалені наскрізь прогалини снігу - сильно, міцно. Тільки не дивися на нас вовчими очима, ЛЮ, ми тебе любимо!
Перетворити місяць на миску - це, знаєте, прошу пана, круто навіть як для вас! Але файно. Бо з тої миски належить хлептати таку страву, що йой!

Леся Романчук   12.10.2008 21:54     Заявить о нарушении
Він милий, коли не голодний... :)
Але полюбляє вовчиць, котрі про... на ловах.

Юрий Лазирко   13.10.2008 07:46   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.