Їй хотілося кудись іти, кудись туди... І ноги пішли, бо інакше було б нещастя і сліз... Але не по вулиці і не уві сні, а якось непомітно тут же, але незмірно далеко. Всередині і крізь. І вона там не могла ні бачити ні відчувати, а може там і не було такого, що вона могла б. А було там... Там було те, що неможливо назвати чи описати. Вона там була. Більше нічого, ні хто, ні яка... Ні коли, ні як. Між тим що було і чого не було умовна межа. Котрої не існує, але насправді існує. Це так само, як і слова. Що вони? А що - події? А що - люди і відчуття? А що - все, що - життя? А що - смерть? А що - сенс? А що - безкінечність? Все не таке як усе, тому все таке як усе. Де закінчується одне і починається інше... Взагалі жити дуже просто.Якби хтось не ходив бі кудись. Але це можливо в земних умовах)
05.03.08.
й хотiлося кудись iти
© Copyright: Кэтемаунт, 2008
Свидетельство о публикации №108101004720
Свидетельство о публикации №108101004720
Рецензии