Нереально і неможливо
я з тобою була щаслива.
Я шалено хотіла жити,
з твоїх вуст життєдайних пити -
пити сонце. Чи раз бувало:
наші душі від нас ховали.
І тоді, серед порожнечі,
ми знаходили дивні речі:
скалок думки
життя світанки,
слоїк смутку
чи хід у дамки.
..Поблукавши, назад вертали
і нестримно,скажено кохали.
Віднаходили душі під ранок.
І губами - до губ наостанок
прикипали.болюче прощались
і за кожен погляд хапались..
розчинялись у мареві стиха
і не чули наближення лиха.
примарне
© Copyright: Френия Шизо, 2008
Свидетельство о публикации №108100800575
Свидетельство о публикации №108100800575
Рецензии
