Дні тягнуться,
а роки стрімголов
летять і падають
перепелами в жито.
Вже вереснем
палає шум дібров,
а я ще тільки
починаю жити.
Мені відкрито
душі і світи,
мені палають
зорями надії.
Вершини. А до них –
іти й іти.
Чи встигну?
Чи здолаю?
Чи зумію?
Чи встигну?
© Copyright: Леся Романчук, 2008
Свидетельство о публикации №108092703651
Свидетельство о публикации №108092703651
Рецензии
Леся, я в захопденні! Всього кілька слів, та скільки в них життя! Чарівні у Вас вірші. Ви вмієте використовувати природну красоту української мови без надуманих словесних витребеньок. Хай не полишає Вас натхнення!
З повагою,
Александр Тарадов 06.10.2008 16:03 • Заявить о нарушении
З повагою,
Александр Тарадов 06.10.2008 16:03 • Заявить о нарушении
Олександре, ви влучили в саму суть - так і намагаюся писати - без вихилясів, наша мова і без них прекрасна, решта - макіяж.
Спасибі щире, заходьте!
Леся Романчук 06.10.2008 18:21 Заявить о нарушении
Спасибі щире, заходьте!
Леся Романчук 06.10.2008 18:21 Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.