Зорі з-за хвиль неба виринають
Й тонуть в мір'ядах дурних думок
Зорі сяйво своє опускають
Зверхньо торкнувшись ніжних пелюсток
Повітря ковток на повні груди
Надія, що до ранку доживеш
Квітку щастя ти шукаєш всюди
Лише тут, лише одну знайдеш
Помилуйся, подих зтамувавши
Щоб краси її не загасить
Тихо навколішки поруч ставши
Хочеш ритми серця зупинить
Пошепки до неї ти взиваєш
Нігтями вціпившись в хворий Ґрунт
Лиш мовчання ти у відповідь маєш
Між скронями думки почали бунт
Серце з грудей неначе вистрибає
На шматки розірвана душа
Розбите кохання поглинає
Відзеркалюючись в лезі ножа
Через нього ти спасіння маєш
Кров солодко тане на її кустах
В дальню подорож ти від'їжджаєш
С посмішкою на німих вустах
Квiтка
© Copyright: Павел Волошин, 2008
Свидетельство о публикации №108092303015
Свидетельство о публикации №108092303015
Рецензии