Олег Лышега. Отец

Купание – для него это роскошь,
Да еще в конце лета
В Ворони со взрослым сыном.
- Здесь когда-то был омут, -
Он вошел и сразу поплыл,
Выбрасывая вперед руки, которые, казалось,
Совсем не намочила вода
Так уже никто не плавает.
Сел посреди брода:
- Потрешь мне спину?
И пока я, наклонившись, его намыливал,
Он смотрел, как бурлило
И поблескивало течение.
- Хватит – что-то голова закружилась.
Как слепой, выбрался на солнечный берег
И повалился лицом в траву.
Я никогда еще не видел так близко
Его большое тело, подогнутые ноги
То ли в пятнах, то ли в тенях.
На миг он забыл
О наклонившемся над ним сыне,
Что в конце далекого лета
Посреди брода тер ему спину
На убыстряющейся,
Рябой из-за листвы и облаков реке.




С украинского перевел А.Пустогаров

Батько

О, купання – це розкіш
Для нього, до того ж пізнього літа
У Вороні з дорослим сином.
- Тут була колись яма –
Він увійшов і одразу поплив,
Викидаючи перед себе, здавалось,
Незамочені руки – так ніхто вже не плавав –
Вийшов на броді:
- Може, помиєш мені плечі?
І поки намилював його,
Похилившись низько, він дивився на течію –
Миготливу, вируючу.
- Досить... щось мені крутиться голова...
Може від води.
Він вибрів наосліп
І впав на сонці лицем в траву.
Я ще ніколи не бачив так зблизька
Його великого тіла з підібганими ногами
Чи то в плямах, чи в тінях.
Він на мить забувся про
Похиленого над ним сина,
Що далекого пізнього літа
Мив йому плечі на броді у щораз бистрішій,
Посіченій листям і хмарами течії.