Крізь темряву думок,
Надії світ слабкий,
Крізь марево та смок,
Любові зойк палкий.
Зірок далеких лід,
Народжує печаль,
Сліпий порожній біль,
Пронзає, мов той жаль.
В який край маю йти,
Щоб згасло відчуття,
Той близької біди,
Щоб мати забуття.
Безодні далечінь,
Притягує той сум,
Який годує біль,
Від тих щоденних дум.
В занедбаній души,
Залізний серця стук,
І світло родить тінь,
А тиша родить звук.
Ф лософське...
© Copyright: Дмитрий Димаш, 2008
Свидетельство о публикации №108092200395
Свидетельство о публикации №108092200395
Рецензии
