заглянь он туди / там ніч/ де ангелів крила
згортаються стиглим плющем
немає чорнил... все /осінь/ тихо зронила
на землю сіроспянілим свинцем....
і бідні, залиті гарячим асфальтом /не мої - чужі/
холодні, жіночі повіки
притрушені тальком і нафталіном /як мертві вужі/
лежать на підносі нізвідки
між апельсинами і мармеладом /а може інжиром/
вони як оті солодкі цукерки
що ніч сотворила з маленьким де Садом /миром/
а може це просто креветки?
Це просто слова про ніжність і біль /навіщо думки?/
де смисли тих образів /навіщо вони/
коли все одно не зловити - сова ж як та міль /замки/
і голова вже болить від казусів /що помовчи/
просто.
Отто.
Брно 21.8.2008
Отто
© Copyright: Рустан, 2008
Свидетельство о публикации №108092002904
Свидетельство о публикации №108092002904
Рецензии