Клавіші чорні, клавіші білі
Перебирають руки умілі,
В них - піаніста життя,
Щастя його й майбуття.
Клавіші можуть тихо звучати,
Вміють сміятись, вміють ридати,
Але не можуть, на жаль,
Угамувати печаль.
Скільки відтінків має кохання -
Зустрічі перші, сум розставання...
Сів за рояль піаніст
І почуття полились.
Все піаністу грати під силу.
Ви щось мажорне в нього просили?
Що ж за журливий мотив?
Він же цього не хотів!
Кришку закрили руки умілі.
Все можуть клавіші чорні та білі,
Але не можуть, на жаль.
Угамувати печаль...
Романс
© Copyright: Зарема Петрунько, 2008
Свидетельство о публикации №108091900142
Свидетельство о публикации №108091900142
Рецензии