Ти іще нічого не сказав,
Ніби все, як є, та душу млоїть
Щось гірке й порожнє, мов вокзал,
Звідки відійшов останній поїзд.
Ще не вголос сказано «Прощай»,
Та уже спаковані валізи,
Хочеш чи не хочеш — від'їжджай,
Поки не скінчився термін візи.
Мовчимо. Сплива остання ніч
На німому темному пероні.
Їдемо з тобою врізнобіч,
Хоч в одному поки що вагоні.
Врiзнобiч
© Copyright: Леся Романчук, 2008
Свидетельство о публикации №108091604359
Свидетельство о публикации №108091604359
Рецензии
Звісно, Їдемо, як інакше? Не збагну, як це воно вийшло - набирали у видавництві, вичитували, а й далі Лос-Анджелес опинився на березі Атлантичного океану...
Леся Романчук 17.09.2008 23:03 Заявить о нарушении
Леся Романчук 17.09.2008 23:03 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.