Зимяка. Пародия
Бажаю ритму білих завірюх,
Коли морозом дише хурдіяка...
Громадивсь льодовик. Борей холодний
Розщедрився на град і хурделу.
Дмитро ШУПТА
(Зб. „Знак літа”. К., 1981)
Зима вьюгаста над землёю.
Метель. Буран. Пурги порыв.
Бурела кроет небо мглою,
Небяку мглякою закрыв.
О, завирушища-пургака!
Буранит так, что всё бурно.
Стихуется поэзияка
Поэзинально, поэзно.
Друзья пророчат мне удачу.
Я метеляки не боюсь –
И так ямбически ямбачу,
И ямбиозно так ямблюсь!
Снегеллы снегятся ритмично,
Снегозный блеск даря зиме.
Стихяки неологизмично
В моём стихячутся уме.
Свидетельство о публикации №108090902218