О, пронеси!

Все буде лише так, як має статись.
Не осягнуть Всевишнього путі.
Спаситель знав, що має він сконати
У вікопомних муках на хресті.

Та духом тверд, він тілом був людина
І руки зніс небесному отцю:
«Болять тобі майбутні муки сина.
О, пронеси повз мене чашу цю!»

Шануєм над усе гординю нашу,
А долю обминути — суєта.
Смиренно ж пиймо сю гіркую чашу,
Бо чим ми в Бога ліпші за Христа!


Рецензии
Лесю, мені здається, що цей вірш
торкне кожне зачерствіле серце.
З повагою та вдячністю,
Тетяна

Татьяна Левицкая   07.10.2008 16:47     Заявить о нарушении
Тетяно, зачерствілим серцям байдуже навіть до Господа.

Леся Романчук   07.10.2008 19:50   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.