Другу

Другові

Кленовий листок до шибки прилип,
наче гаряча долоня,
розчепіривши пальці.
Варто припасти до скла щокою –
і зашаріються щоки
і губи твої
більше, ніж від цілунку,
чи притулити
долоню свою,
переплестися пальцями –
і силу відчуєш,
яку іноді
не можеш відчути
у чиємусь потискові руки.
Дивись,
долоня кличе до себе
чистотою своєю.
Тебе хтось чекає там, за вікном.
Дарма, що не видно обличчя –
Очі тієї людини,
ніби ясні дві сльози,
вуста її чесні й відверті,
наче слово “люблю”.
Постаті не шукай за вікном,
швидше виходь і зіприся
на плече свого друга.
Він у душі не надламаний –
і ніколи ти не впадеш.


Другу

Кленовый лист прилип до окна,
словно горячая ладонь,
растопырив пальцы.
Стоит припасть щекой
до оконного стекла –
зардеют щеки
и губы твои
сильнее нежели от поцелуя,
или прижать
свою ладонь,
переплестись пальцами –
и силу почувствуешь,
которую иногда
нельзя почувствовать
в чьем то пожатии руки.
Смотри,
ладонь зовет тебя
чистотой своей –
тебя кто то ждет там, за окном.
Хотя не видно лица –
глаза этого человека,
будто ясные две слезы,
уста его честные, открытые,
как слово «люблю».
Фигуры не ищи за окном,
Быстрее выходи и обопрись
на плече своего друга.
Он в душе не надломлен –
и ты никогда не упадешь.