(Того вечора у мене було дуже важко на серці.
Я сиділа і вишивала, а спокій не приходив.
Лише з'явився цей вірш, а в ніч на 20.07.2006 - помер мій тато.)
Штрикнула голкою я в палець ненароком,
А за вікном, мов, віхола мете.
І з кожним моїм подихом та кроком,
Зі мною щось та й коїться не те.
Мереживо лягає на долоні.
Думки розхристано пливуть - нема їм меж.
На полотні три крапельки червоні
Тремтять, немов сполохалися теж.
І безлад скрізь і в тиші, і в чеканні.
Все заніміло і замерзло, наче лід.
Хоч промінці надії ще останні
Замиготять та по собі не лишать й слід.
(19.07.2006)
***
© Copyright: Любовь Левицкая, 2008
Свидетельство о публикации №108082202445
Свидетельство о публикации №108082202445
Рецензии
