Сідає туман на ліси і долини,
Полин маячить де-не-де у траві.
Не знаю, для чого мені щохвилини
Такі непотрібні думкИ в голові.
Так зараз нелегко і боляче жити,
Чомусь не знайду розуміння в людей.
Не вміють по справжньому чимсь дорожити,
Не цінять ніяких хороших ідей.
Кепкують над словом, ганять поза очі,
При зустрічі ж милі й привітні такі,
Не бУло ще жодного дня, ані ночі,
Аби не залИшились згадки гіркІ.
Мороз обпікає й мурашки по тілі,
Як чую і лемент, і крик задарма.
Хоч скроні давно в тих людей посивілі,
Поваги та честі в них так і нема.
Чому не збагнуть, що вони всі не вічні,
Що буде і в них ще колись каяття,
Хоч надто cпізніле й таке недоречне,
Як все їх прожите нікчемне життя.
(24.04.2006 р.)
Боляче жити
© Copyright: Любовь Левицкая, 2008
Свидетельство о публикации №108082202341
Свидетельство о публикации №108082202341
Рецензии
