Як затремтить струна

Як затремтить струна,
та нажене сльозину -
гомоном Батьківщини
стане мені вона.

Кроком частую шлях,
в куряви смак ядучий,
сонце майструє з тучі
понаді мною дах.

Дихає в спину час -
миттю пробіг повз мене.
В битвах за крок шалених
тратив той час не раз.

Тратив і не жалів,
бо не зайшла потреба
серце нести від себе
там, де бракує слів.

Там, де німим німа
дивиться правда в очі,
схоче - не залоскоче,
виросте, мов стіна.

Як за стіною - страх -
крейдою на обличчі -
пише себе і кличе
щоби спинився шлях.

Крок - і землі нема, -
рай зустрічає співом,
плач залишаю зливам -
поки приспить зима.

Як затремтить струна,
та нажене сльозину -
пісня - дорога. Сину,
випий її до дна.

19 Серпня 2008


Рецензии
Юрчику, привіт! Навіть не знаю, що написати. Щиро, болюче? Не воно. Це щось більше. Якось дуже стримано і без крику, навіть у тих місцях, де хочеться кричати.
Там, де німим німа
дивиться правда в очі,
Крок - і землі нема.
Є тільки слово отче.

Леся Романчук   22.08.2008 15:57     Заявить о нарушении
Гмм. Ну не вдалося.
Нічого - я ще напишу. Але ідея не була - виражати біль.
Доречі писалося під такт щось схожий на вальс...
Підкажи Ле` - що змінити? Бо я - нетямущий нинька.
Я завжди з вдячністю,
Л.Ю. :)

Юрий Лазирко   22.08.2008 20:11   Заявить о нарушении
Хто сказав, що не вдалося? Мо, я з форми вийшла, незрозуміло написала, ну, відсутність тренування дається взнаки.
Немає перед очима тексту, важко писати. Я скопіюю, тоді поясню, гаразд?

Леся Романчук   23.08.2008 00:14   Заявить о нарушении
Боляче - як струна
вирве з очей сльозину, - вирве?
пісню про Батьківщину
вип`є любов до дна. - важке формулювання думки.

Кроком вгощаю (частую) шлях,
куряви смак у роті,
сонце несе в турботі - рима натягнута
понаді мною дах. - добре

Дихає в спину час -
той, що проліг повз мене.
В битвах за крок шалених
тратив його не раз. - що тратив? Крок? Битви за крок? Гмм...

Тратив і не жалів,
бо не зайшла потреба
серце нести від себе
там, де бракує слів.

Там, де німим німа
дивиться правда в очі,
схоче - не залоскоче,
виросте, мов стіна.

Як за стіною - страх -
крейдою на обличчі - гарно!
пише себе і кличе
щоби спинився шлях.

Крок - і землі нема, - клас!
рай зустрічає співом,
плач залишаю зливам -
аж не (поки) приспить зима.

Боляче - як струна
вирве з очей сльозину,
пісня - дорога сину. - я б тут переробила розділові знаки: пісня - дорога. Сину, випий її до дна.
-Випий її до дна. - Мені здається, так зрозуміліше.

Гарний вірш, Юрку. Доробити хіба дрібні детальки.
19 Серпня 2008

Леся Романчук   23.08.2008 00:21   Заявить о нарушении
Дякую Лесю - вніс відповідні зміни...
Як тепер?

Юрий Лазирко   26.08.2008 00:55   Заявить о нарушении