Прости мене, тату, що серцем своїм
Не зміг передбачити шлях твій останній,
Прости мене, тату, що пошук слідів
Змінив на виснажливе, марне чекання.
Я мав би планету усю обійти,
Аби відшукати де ліг ти спочити,
Аби бодай натяк якийся знайти...
Прости мене, тату, як зможеш простити.
Шість діб, довжелезних шість днів і ночей
Тривала дорога до рідного дому...
Ніхто не закрив тобі мертвих очей
І як ти пішов за межу - не відомо.
Не стало коріння, з якого я ріс,
Яким я тримався на білому світі...
Затьмарились очі від горя і сліз
Цієї трагічної миті.
Прости мені, тату, що рідко бував
В останні роки я у рідній оселі.
Я знаю: на мене ти завжди чекав,
Записку встромивши у двері.
І тільки тепер я сповна зрозумів
Яким дорогим був для мене ти, тато…
Прости свого сина, бо я не зумів
Сказати й віддати тобі так багато.
серпень 1997 року
Розмова з батьком
© Copyright: Рудов Владимир, 2008
Свидетельство о публикации №108081904005
Свидетельство о публикации №108081904005
Рецензии
з пошаною та подякою:
затремтіло серце
та спинився подих
зачинилась дверця
любові та турботи
сподобалось дуже
Жук Игорь 2 15.10.2011 20:08 • Заявить о нарушении
затремтіло серце
та спинився подих
зачинилась дверця
любові та турботи
сподобалось дуже
Жук Игорь 2 15.10.2011 20:08 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.